Доволі часто до мене на прийом звертаються стривожені батьки малюків перших місяців життя з майже однаковими питаннями: "У нашого малюка закрепи", "Йому дуже важко "покакати", "Нам доводиться щоразу йому допомагати" (і тут можна почути різноманітні "методи допомоги" – газовідвідна трубочка, гліцеринова свічка, вазелін, інші варіанти із етичних міркувань не будемо наводити), "У нашого малюка болить животик, він дуже плаче і кричить, щоб покакати", "Як зробити так, щоб животик не болів"!
От саме такі епізоди у здорового малюка і є дисхезією.
Дисхезія – це не закрепи. Зверніть увагу, що кал при дисхезії обовязково має мати м’яку консистенцію, може бути кашкоподібним, навіть розрідженим. А, отже не має потреби при дисхезії у послаблюючих препаратах.
Що можуть робити батьки самостійно, не зашкодивши малюку? Ви можете спробувати знайти таке положення, у якому малюкові буде легше здійснити процес дефекації (найчастіше це ті положення, що можуть допомогти розслабити м’язи тазового дна):
1. Вправа "Велосипед»".
2. Вправа "Висаджування".
3. Легкий, приємний для малюка, масаж животика.
Пам’ятаємо: дисхезія – це тимчасовий період, що минає самостійно і не потребує призначення ліків.
